Ефективне виховання без покарання

Покарання дітей часті у багатьох родинах. Чому покарання не працюють? Покарання викликає у дітей страх. Від страху дитина може перестати погано поводитися. Але це лише поверхневий ефект. Застосування покарання викликає лють, образу, бажання помститися. Ці почуття не сприяють успіху виховання, хіба, що ви хочете виховати у неї саме їх. Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітите, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривдниками. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому й забувати про свої домашні обов'язки.

Цей перелік негативних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго.

Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх. Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпроти, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, при яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє удосконалюванню їх власних моральних принципів. Коли ви караєте, дитя стає або надто поступливим, або занадто впертим, а найчастіше й мстивим. Він зосереджується на тім, щоб звести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.

Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитина учиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.

Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це заниження почуття власного достоїнства, або поводження, продиктоване почуттям страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якого ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитино недовірливою і спонукує приховувати свої помилки.

Іншими побічним ефектом покарання можуть бути:

- Нерішучість, невпевненість у собі.

- Психосоматичні захворювання(зниження імунітету, порушення травлення, роботи серця) теж часто є наслідком стресу, викликаного покаранням.

Покарання і погрози вчать дитину не попадатися, роблять її метикуватою.

Причиною застосування методу є те, що батьки просто не знають, що є ефективніші методи. Часто батьки такі заклопотані, що не можуть приділяти достатньої уваги дитині: стежити за її поведінкою,вчасно відволікати від небажаних занять, терпляче пояснювати, що можна робити, а що ні і чому.

Взагалі – то завжди, коли дитина «погано» поводиться, для цього є конкретні і дуже вагомі причини.

Існує лише чотири мотиви, за яких діти «погано» поводяться:

1. Привернення уваги – «мені потрібна твоя особлива увага».

2. Вплив – «ти мені нічого не зробиш».

3. Помста – «шкодити у відповідь на образу».

4. Уникнення невдачі – «не буду і намагатися - все одно не вийде».

На навмисну поведінку дитини, яка хоче привернути увагу, інколи корисно взагалі не звертати увагу, щоб не закріплювати її. Але подумайте, як знайти час для того, щоб приділити дитині увагу – вона має потребу у цьому. Що ж до поведінки владнолюбця, найкраще, що може зробити дорослий – демонструвати свою впертість, позбавлену агресії. При цьому варто подумати, як дитині проявити себе позитивно: дати їй право вибору, допомогти відчути себе у чомусь компетентною.

Важливо правильно зреагувати у випадку, якщо мотив поведінки - помста. Природна реакція батьків – довести свою правоту й наполягти на своєму – не працює. Треба знайти в собі силу і мудрість зробити перший крок до примирення. А таі дитині, що уникає невдач, потрібна підтримка. Не робіть усе замість неї, а хваліть навіть за незначний прогрес у вміннях, навичках, досягненнях.

Кiлькiсть переглядiв: 20