Вивчаємо творчість Лесі Українки та вшановуємо пам’ять української поетеси.

2017-02-24

У нашому дошкільному навчальному закладі «Ромашка» з раннього віку долуча­ють маленьких українців до криниці української творчості, ознайомлюють з духовною й культурною спадщиною рідного народу, а також з відомими по­етами та прозаїками. Роль художнього слова у всебічному розвитку та особистісному становленні дошкільнят неоціненна. Слухання, читання, розігрування, вивчення напам’ять, обговорення літературних творів – усе це сприяє розвитку в малят мовлення, мислення, уваги, пам’яті.

Така робота проводиться у формі не лише окремих занять, а й тематич­них днів.

Нещодавно в «Ромашці» відбулося вшанування видатної української пое­теси Лесі Українки з нагоди дня її на­родження. Методичний захід мав назву «Лесин віночок». Упродовж дня в дитсадку панувала ат­мосфера творчості й натхнення. Діти та дорослі, вдягнені в національні костю­ми, пригадували улюблені твори поете­си, з цікавістю розглядали фотографії Лесі та її родини.

У середній групі «Незабудка» вихователем Іриною Сергієвною Клименко проведено заняття за творами Лесі Українки. Це занят­тя було нетрадиційним, захоплюючим та пізнавальним. Вихователь збагачувала знання дітей про життєвий та творчий шлях поетеси. Педагог передала глибину і силу поетичного світу Лесі Українки, спрямувала свою діяльність на виховання, формування патріотичних почуттів, любов до українського поетичного слова, до Батьківщини, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.

Діти читали вірші Лесі Українки «На зеленому горбоч­ку», «Місяць яснесенький», «Мамо, іде вже зима», «Вишеньки, черешенькі», « Як дитиною бувало…». Поетеса написала колискову, до якої композитор придумав лагідну спокійну мелодію, і цю колискову знають усі маленькі дітки. У виконанні дітей прозвучала колискова «Місяць яснесенький, промінь тихесенький…»

Повчальною була казка «Біда на­вчить», уривок з якої інсценували діти та переглядали мультфільм, веселою – народна гра «Микита». Діти слухали улюблені твори поетеси, а також грали в її улюблені ігри.

Минають віки, стираються напи­си на камені і тліють книги, руйну­ються будівлі, але слово Лесі – жи­ве і вічне.

Віримо, що добірні зерна, які ще­дро засівають педагоги нашого закладу, впадуть у благодатний ґрунт дитячої пам’яті, щедро заквітують і дадуть свої плоди. І житиме у віках пам’ять про нашу Лесю, Лесю Українку.